Ось і настала одна з найзначніших для кожної радянської людини дата - 22 квітня, день народження Володимира Леніна. У наш час про цей день згадують лише історики та одиниці відданих комуністів, сам же свято разом з першотравневим парадом і піонерськими краватками, схоже, безповоротно пішов у небуття. Єдине, що нагадує одеситам про той час - шість монументів великому вождю, що врятувалися від знищення в середині 90-х. разом з відомим одеським скульптором Олександром Князик вирішив пошукати ленінські пам'ятники в Одесі та розповісти про їхню долю.
Радянська Одеса за кількістю статуй Леніна випереджала будь-який український місто. При цьому одеситів навряд чи можна запідозрити в підвищеній завзятості і запопадливості перед партійною номенклатурою. Просто скульптури великого вождя ставили на території практично всіх міських санаторіїв, яких в Причорноморській Пальмірі, принаймні - тоді, було безліч. Тому, до речі, наше місто в категорії монументального прославлення Леніна міг на рівних конкурувати з Ленінградом, де таких статуй налічувалося більше 200. В Одесі ж, за відомостями істориків, пам'ятників Леніну було більше трьох сотень.
- Це був явний абсурд і перебір - масова нав'язлива ідея в обов'язковому порядку, - вважає Олександр Князик. - Така кількість доводилося «компенсувати» дуже низькою якістю виконання скульптур.
Справжніх творів мистецтва серед них були одиниці. Іноді, намагаючись у метушні накоїти побільше копій вождя, скульптори ліпили революціонеру по дві кепки - одну на голові, іншу в руках, а часом примудрялися приліпити на руки по шість пальців.
- У 80-х роках мене попросили подивитися, в якому стані знаходяться міські пам'ятники Леніну. Навіть зараз не можу передати словами, наскільки вразили мене одеські Ілліча. В одному з санаторіїв після розвінчання культу Сталіна з композиції «Ленін і Сталін» останнього вилучили. Залишився вождь на самоті, звертаючись поглядом в порожнечу. Складалося враження, що в більшості своїй всі ці пам'ятники були зроблені далеко не руками, - згадує скульптор.
Так чи інакше, бажаючих створити Леніна з бетону утворювалися цілі черги, адже платили за таку роботу непогані гроші. Приміром, за триметрову статую Олександр Князик отримав дві тисячі рублів гонорару, що на ті часи було значною сумою (якщо врахувати, приміром, що новенькі «Жигулі» коштували 6000 рублів).
Особа Ілліча зазвичай виливали з його посмертної маски, яку тоді або передавали від скульптора до скульптора, або дарували найталановитішим. У майстерні Олександра Князик такий раритет зберігся, хоча сам він зараз не надає йому особливого значення.
- Всі як один пам'ятники вождю виглядали жахливо, особливо погано виглядав Ленін на Куликовому полі. Створення цього монумента доручили відомому скульптору Матвієві одеському Манізеру, але сталося нещастя - він помер, і роботу доробляв його син. Вийшла звичайна халтура, - розповів майстер.
Цікава історія трапилася з пам'ятником Леніну, який стояв біля Пересипського мосту. До війни він розміщувався на Катерининській площі. Кажуть, що під час окупації його знесли і встановили там пам'ятник Гітлеру. Після звільнення міста цього монументального Леніна поставили при в'їзді на Пересип.
Воістину героїчний пам'ятник стояв в районі Молдаванки. На початку Великої Вітчизняної війни, коли до міста підійшли окупанти, робітники вирішили врятувати пам'ятку - і закопали його в землю. Після війни його розкопали і поставили на законне місце. Щоправда, вигляд він мав вже зовсім не той. Пародію на Ілліча хотіли було зняти, проте піднялася такий галас, мовляв «в Одесі закінчилася Радянська влада», що статуя вирішили не чіпати. Зняти пам'ятник Леніну, яким би жахливим він не був, тоді було неможливо.
Але в середині 90-х те, що раніше вважалося злочином, стало звичайним явищем нового життя. З'явився указ «Про ліквідацію символіки колишнього СРСР та застарілих символів нашої держави». Пам'ятники почали демонтувати.
Тимчасово статуї вождя перевозили в парк Ленінського Комсомолу, де в один прекрасний момент вишикувалася ціла «ленінська гвардія». Але там вони простояли недовго - потихеньку пам'ятники почали руйнувати, розвозити, а то й продавати. Сьогодні в парку їх залишилося лише двоє.
Ще по одному бюсту стоїть на задвірках «Фінбанк» на проспекті Шевченка, на спуску до моря в районі 411-ої батареї, на базі відпочинку «Кооператор» облспоживспілки і на харчовому комбінаті на Бугаївці. Разом шість. Решта, та й то далеко не всі, залишилися в історії лише на фотографіях і в спогадах очевидців.
Комментариев нет:
Отправить комментарий